VII
А завтра Доусон почав сміятись. Сміх залунав уперше вранці, щойно розвидніло, коли Смок підійшов до дошки оголошень біля крамниці Аляскинської торговельної компанії й прикріпив там свого папірця. Він ще не встромив останню кнопку, а люди вже юрмилися й читали, зазираючи через його плече й прискаючи зі сміху. Незабаром перед дошкою зібралося кількасот чоловік, і заднім нічого не було видно. Зняли крик, щоб хтось читав уголос; і відтоді цілий день то той, то інший голосно перечитував Смокове оголошення. І чимало було таких, що стояли в снігу й вислухували читання по кілька разів, щоб з усіма соковитими подробицями запам'ятати текст цього оголошення, в якому стояло таке:
«Акціонерна компанія селища Тра-Ля-Ля підбиває свій баланс на стіні. Це її перший і останній баланс.
Кожен акціонер, що відмовляється пожертвувати десять доларів Доусонському міському шпиталеві, може одержати назад свої десять доларів, звернувшись особисто до Паливоди Чарлі; в разі відмови з боку останнього може одержати вже напевно, звернувшись до Смока Беллю.
Залишилася решта, 7126 акцій. Ці акції, що належать Смокові Беллю й Джекові Куцому, не варті нічого, і їх може одержати задарма й на першу ж вимогу будь-який мешканець Доусона, котрий бажає перемінити місце проживання і знайти тишу й самотність у селищі Тра-Ля-Ля.
(Примітка: Тишу й самотність гарантуємо в селищі Тра-Ля-Ля навік-віків).
Підписи: Смок Беллю, голова
Джек Куций, секретар».